Пошкоджену обстрілом історичну будівлю харківської лікарні рятують від руйнування активісти

Що може бути красивішим в Харкові, ніж мальовничий затишний центр, де жоден будинок дореволюційних часів не схожий на інший? Стараннями чиновників та забудовників до війни було знищено силует цієї частини міста, низку старовинних будівель було занедбано. Те, що лишилося, тепер спільно добивають російські ракети та погодні умови на тлі бездіяльності посадовців.

Харківський обласний клінічний шкіряно-венерологічний диспансер по вул. Благовіщенській, 17 – краса історичної забудови Залопані. Архітектурна пам’ятка, що ніби охороняється державою і за пошкодження якої передбачена відповідальність. Після обстрілу рашистів центральний зал лишився незахищеним, і лише над малою частиною покрівлі зберіглися крокви, на яких можна було б на якийсь час натягнути від дощів поліпропіленову плівку.

Відтак голова одного з харківських архітектурних бюро Віктор Дворніков звернувся цього тижня до громадськості та влади з таким закликом:

“Нині диспансер, а колись маєток купця Соколова – це одна з архітектурних перлин Харкова, про яку мало хто знає, через те, що це закритий медичний заклад.
Ще в ніч проти 15 березня будівля отримала влучання снарядом, який спричинив незначні руйнації, але виникла пожежа, через що вигорів увесь дах, під яким, на другому поверсі, були охайно та дбайливо збережені унікальні інтер’єри авторської роботи цілої артелі митців під керівництвом А.Н. Бекетова. Навіть для Харкова, де зберіглося чимало його робіт, ця будівля виділяється багатсвом оздоблення та є зразком високого мистецтва.
Минуло більше 4 місяців, а до цього будинку немає нікому справи. Щотижня йдуть дощі? які насичують вологою старі перекриття із глиною, під якими стелі, оздоблені ліпниною та розписами. В будівлі стоять врятовані від численних зазіхань автентичні міжкімнатні двері, парадні мармурові сходи, лежить історичний паркет та плитка. Стелю донедавна прикрашав монументальний розпис “Апофеоз Аполлона”, який наразі лежить прикритий плівкою. Але найобразливіше – це те, що після влучання і навіть після пожежі це все було майже цілим, а оздоблення головної зали, хоч і відреставроване 30 років тому, підтримувалося персоналом в ідеальному стані. Вони й досі ходять туди майже щодня, не отримуючи зарплатні, щоби наглядати аби там не оселилися безхатьки чи хтось щось не вкрав.
Нащо це взагалі рятувати?
Такі пам’ятки розказують про нашу культуру та історію не менше, аніж вірші чи твори видатних поетів та письменників. Це живі музеї, які дозволяють зануритися в атмосферу епохи, в яку вони були збудовані, і такі відчуття виникають не завдяки сценічним декораціям чи грі акторів, а через те, що лише в них можливий контакт з усім справжнім та оригінальним. Стіни історичних будівель чули звуки вальсів і ідеї видатних людей, були безмовними свідками драматичних подій, які створили умови для нашого життя і розвитку.
Саме ця будівля – це взірець високого мистецтва, екстер’єр та інтер’єр якої виконаний професійними майстром, кожна її деталь осмислена, старанно виконана і є невід’ємною частиною загального. Саме такий підхід, на жаль, вже і є історією. Маєток є відображенням культури саме тогочасного Харкова, відображенням здобутку його власника, уявлень про розкіш та смак. Будівля і інтер’єри розповідають про місто кінця 19 ст. набагато більше, аніж будь-які путівники.
Давайте рятувати нашу культуру на усіх фронтах!
Друзі, прошу усіх, хто має досвід організації збору коштів чи залучення меценатів, відгукнутися. Нам достатньо закупити матеріали і я певен, що ми зможемо зібрати команду волонтерів для створення захисної конструкції покрівлі, що дозволить пережити війну”.

Дивимося також: «Розфарбуй автобусну зупинку». Харківською областю шириться яскравий флешмоб.

Дивимося також: В історичному будинку на Дарвіна небайдужі містяни відновили зафарбовану плитку царських часів.

“У 2018 р. ми виконували обстеження з написанням технічного звіту по цьому будинку. Я тоді був на посаді головного архітектора реставраційної майстерні в фірмі “Східбудпроєкт”, під керівництвом В.О. Хесіна. На мій погляд, майже єдина в Харкові пам’ятка роботи академіка архітектури О.М. Бекетова, в інтер’єрах якої збереглося так багато автентичного – і дверні заповнення, і ліпний декор, і розпис на плафоні. Ну, вийнятком може виявлятись Будинок вчених, в якому колись мешкав сам архітектор зі своєю сім’єю, – пригадує Микола Качанов. – Є надія, що пам’ятка з цінними елементами аутентичного живопису збережеться надалі для майбутнього”.

Дивимося також: Харківські історичні квартири перетворили на літературні резиденції.

Враховуючи масштабність простору та довжину схилів, захист треба робити над усією спорудою, і навіть тимчасове укриття вийде досить коштовним. Тому, на думку Віктора слід збирати кроквяну конструкцію, а далі вже накривати чим буде.

Станом на кінець цього тижня ситуація складна, але контрольована: попередньо ведуться перемовини з меценатами. Якщо найближчим часом вирішення не знайдеться – доведеться створити рахунок та збирати кошти всім миром. Стежимо за розвитком подій.

За великим рахунком, проблема не скільки в правлячій верхівці – система перетравлює все, що може перетравити. Проблема скоріше в громаді, що терпіла таке ставлення до свого життєвого середовища стільки років. Право на місто просто так не дається, його треба утверджувати діями.

Як-то кажуть, зміна прізвищ керівництва борделю не робить його філармонією. Тож будуємо самоорганізацію знизу!

Крім того, нагадаємо, що раніше “Асамблея” повідомляла, скільки Харків до війни заборгував зарубіжним кредиторам і які об’єкти закладені під заставу по боргах.