Харківський літературний музей спільно з Сергієм Жаданом в межах фестивалю “П’ятий Харків” влаштував зустріч 7 нещодавно утворених команд, яка фактично стала продовженням нашої передноворічної статті про те, що чекає на першу столицю, коли закінчиться війна. Як було зауважено під час відкриття, “політики мислять категоріями виборів, вони не мислять стратегічно, дуже дрібно, фактично для себе”, але візію майбутнього міста намагаються малювати і інші люди. А також, що захід не лише для архітекторів та урбаністів – це про горизонтальність, на відміну від того, коли мер говорить, що Харків має бути таким-то і таким-то, не питаючись в громади та не обговорюючи з нею.
Першим виступив Олександр Маймескул, представник Відкритого інституту Харкова:
“Для того, щоб зрозуміти, чи буде розвиватися Харків в майбутньому та як він буде розвиватися, потрібна довгострокова стратегія. Не ангажована якимось політичними амбіціями, а існуюча як би у альтернативній площині. Десь півроку тому ми почали працювати командою. Серед нас не лише урбаністи, серед нас фахівці різних спеціальностей. Сьогодні наша перша презентація. Восени в нас відбувся перший воркшоп, який ми присвятили як раз першому кроку до стратегування майбутнього Харкова. Долучитися до цього може кожна людина, яка тут народилася та прожила все життя, для нас головне – зробити цей процес відкритим та публічним, щоб кожна людина, яка бажає докласти свої зусилля, свою громадську позицію, могла долучитися. Взагалі, мрія була, щоб платформа була стійкою, щоб вона розвивалася в часі та не мала одноосібного лідера, щоб це не стало чиїмось персональним проектом. Поки що нам це вдається – в тому сенсі, що коли хтось випадає з роботи, хтось інший підхолплює”.
Однак архітекторка-реставраторка Олеся Чаговець, в команді якої Kharkiv – “Dvizh city” ще 4 особи, звернула увагу на те, що населення мало цікавиться такими подіями навіть за наявності вільного часу:
“Ми вийшли лише на якісь виклики, проблеми, тренди, але ще не можемо викристалізувати та сказати “ось так ми бачимо Харків”. Що ми можемо робити вже зараз? Ми для себе вибрали тільки один аспект: тему нового харків’янина. Мабуть, ви чули, що “місто – це зібрання благородних людей”. Містяни завжди сидять на таких заходах, вони цікавляться, на відміну від мешканців, але все одно, скільки б ми різних заходів ни проводили, багато залишається неохоплених людей, які не долучаються до них і просто споживають місто. З цього випливає, що досить часто підтримуються проекти, які не мають ніякого естетичного смаку, нормальних будівельних рішень. Ми не можемо людям довести, що це негарно. Тому ми вирішили, що наше завдання як команди “Движ сіті” – це піти та намагатися охоплювати ту частину, які не долучаються до таких семінарів, до воркшопів, де це роз’яснюється. Тому ми йдемо до людей, беремо якісь складні містобудівні, юридичні, економічні теми та перекладаємо їх в такий театр абсурду. Щоб розказати звичайному мешканцю про складні ідеї і формувати цього нового містянина. Ламати ми нікого не збираємося. Ми запрошуємо людей, яким подобається інакшість, движ, божевілля, гра, і якщо у вас є такі якості, ми просимо вас доєднуватися до команди”.
Віктор Дворніков взяв слово від імені створеного влітку колективу Kharkiv Loadstone, що складається з 11 архітекторів, дизайнерів, транспортних спеціалістів тощо. “Ми почали досліджувати, чому люди десь живуть краще за нас, розглянули близько 20 різних аспектів і визначили, що на якість життя впливає саме стратегія розвитку, куди рухається місто, за яким принципом в місті з’являється щось нове, приймаються рішення і щось будується”. Про розроблену ними концепцію децентралізованої перебудови Харкова в напрямку розвитку горизонтальних зв’язків ми розповідали в окремому матеріалі.
Інші ідеї можна послухати на записі – від енергоефективності житлових будівель до перетворення міського самоврядування Харкова на систему ОТГ задля збільшення можливості місцевих спільнот контролювати свою територію. Олександр Гаркавцев навіть згадав Миколу Балліна, який вважається засновником першого кооперативу в Україні – “Споживчого товариства”, що займалося закупівлею товарів без посередників і почало роботу в Харкові 1866 р. “Асамблея” вже не раз доводила, що саме кооперація могла б значно полегшити виживання в умовах падіння доходів та здорожчання продуктів харчування – тепер про це вже говорять не тільки з наших сторінок. Завершилася ж подія на ноті впевненості, що після перемоги представлені напрацювання будуть відстоюватися суспільством перед міською владою для їх втілення у життя.
Приємного перегляду!
Наостанок додамо, що ваc також може зацікавити минулорічний ґрунтовний матеріал щодо того, як усунення ран, заподіяних місту війною, виглядає зараз і хто на цьому збагачується.
Крім того, нагадаємо про те, як “волонтерську” ініціативу з відбудови Харкова прикрили після розголосу відомостей про те, хто її очолює.
