Мабуть, всім в Харкові відомий будинок з вежею на П’яти Кутах, або на площі Еллана-Блакитного, як вона колись називалася. Це пам’ятка архітектури місцевого значення, з охоронним номером 121, а невеликий старовинний майданчик часто був місцем фотосесій містян та туристів. 6 березня 2022 р. в подвір’я цієї прикраси центра міста, влучила російська ракета. Не пощастило з розташуванням – неподалік стоять будівлі СБУ та ГУНП.
Історичний об’єкт сильно постраждав, внаслідок пожежі згорів дах. З того часу пошкоджену пам’ятку архітектури неодноразово обстежували комісії різних рівнів. Та жодних заходів для збереження і відновлення культурної спадщини вжито не було. Будинок без даху так і лишився руйнуватися від дощу і снігу. Лише власник ресторана на першому поверсі зробив ремонт, вставив двері та приглядає за домом.
Координатор ініціативи Kharkiv Loadstone, архітектор Віктор Дворніков звертає увагу: «Окрім його очевидної архітектурної та містобудівної цінності, саме він формує відомий в Харкові майдан П’ять Кутів, в одній з його квартир власниками були охайно збережені автентичні інтер’єри із розписами стін та стель. Внаслідок влучання російської ракети в будинок відбулося структурне його пошкодження, стіни перекриття і перегородки зазнали значних деформацій, а штукатурка разом із декоративним оздобленням відшарувалась та місцями осипалась. Це вплив агресії РФ. Але будинок стоїть без даху, по стелях і стінах з розписами, по паркетах течуть опади. Більше півроку у місті проводяться відновлювальні роботи на вітхому житловому фонді забудови часів Хрущова, а унікальні об’єкти залишаються без уваги. Це вплив політики муніципалітету». Зазначимо, що унікальні аутентичні інтер’єри і розписи навіть вогонь не знищив повністю.
Дивимося за темою: Активістські групи з питань міського розвитку презентували бачення, яким буде Харків після війни.
Минуле цієї вишуканої будівлі дослідив краєзнавець Андрій Парамонов:
«Бывает так, что сам дом, хотя он и считается памяткой архитектуры, ну вот вообще мне не интересен. Куда больше в таких случаях мне нравится биография его обладателя, именно так произошло и с домом по улице Чернышевской, 25. Это дворовое место на углу с Сорокинским переулком (современная улица Гиршмана) было куплено в конце 1870-х годов мещанином Андреем Петровичем Куксиным и находилось в его владении до национализации 1920 года. Тогда он числился под № 6 по Сорокинскому переулку.
Происхождение Куксиных мне не удалось проследить, скорее всего, его нужно искать где-то из Сумского уезда, откуда происходит семья Алчевских. Андрей Петрович Куксин родился в 1837 году и начал работать на Алексея Кирилловича Алчевского с тех пор, как прибыл в Харьков и вел торговлю чаем. Возможно, они познакомились еще в детстве, поскольку сам Алексей Алчевский родился около 1835 года.
В 1886 году Алчевский ввел Андрея Куксина членом правления Харьковского торгового банка, так как подбирал близких людей в штаты своих предприятий и учреждений. Андрей Куксин служил в банке до самой смерти Алчевского, в 1893-1896 году избирался гласным Харьковской городской думы, тогда же перешел во 2-ю купеческую гильдию.
Существующее до наших дней каменное трехэтажное с подвальным этажом здание Куксина считается построенным в 1910-1912 годах, именно так пишут в справочниках и реестрах памятников архитектуры, где он числится за № 121-м. Но вряд ли это было бы возможным, считая события, развернувшиеся после гибели Алексея Алчевского в 1901 году.
Мы видим из документов, что Андрей Куксин берет в середине 1880-х годов ссуду в Харьковском торговом банке в размере более 30000 рублей, и до 1901 года он еще был должен 23350 рублей. Скорее всего, эти деньги он и брал под строительство. Еще в начале 1880-х годов дворовое место Куксина стояло пустым, да и вообще застройка Сорокинского переулка только начиналась. В это время дворовое место оценивалось в 420 рублей, с оплатой налогов 4 рубля 47 копеек. Учитывая сроки, когда Куксин брал ссуду, дом был закончен еще до конца 1890 года. А автором проекта можно было бы считать архитектора Иоганна Гинша, который в 1880-е годы составлял проекты доходных и жилых домов в новых кварталах нагорного района Харькова.
После гибели Алексея Алчевского в Харькове прошел известный всей империи процесс над Харьковскими земельным и торговым банками. Андрей Куксин был одним из тех, кто был обвинен в убытках Харьковского торгового банка. Суд считал, что благодаря ему банк понес убытки в размере 5971 рубль, и хотя на фоне общей суммы более 2,5 миллиона это была “копейка”, но для самого Куксина достаточно большие деньги. Фамилия Андрея Петровича все время упоминалась в печати и не только харьковской, потом выходили книги с материалами этого судебного процесса, где тоже постоянно фигурировало его имя. Сначала его, как и других членов правления, лишили всех прав состояния и назначили арест на полтора года. В ходе судебного процесса Андрей Куксин скажет такие слова: “Перед вами старик. 50 лет служил я, но мне никто ничего не заявлял. Возвратите мне гражданство, чтоб я имел право глядеть в глаза. Я не виновен…”
После вынесения судебного решения адвокат Куксина – Данилович подал апелляцию и часть обвинений с него была снята, поскольку Андрей Петрович был только исполнителем решений и распоряжений других членов правления банка. Но ему нужно было вернуть часть убытков банка, нанесенных по его вине. Именно этим он и занимался всю дальнейшую часть своей жизни, проживая скромной жизнью в собственном доме, который был заложен и перезаложен».
Дивимося за темою: Одну з найстаріших будівель Харкова можуть знести, щоб не реставрувати розбитий обстрілом фасад.
Для захисту від подальшого руйнування будинку на П’яти Кутах нічого не було зроблено навіть після того, як Департамент містобудування та архітектури ХОДА вказав міськраді, що треба виконати невідкладні протиаварійні роботи, відповідно до урядової постанови. Проект для цього не потрібен. Видно, градоначальники чекають, коли рятувати вже буде нема чого і можна буде звести нову висотку чи ТЦ.
Залишається сподіватися лише на зусилля громадськості знизу. Як це відбулося з пошкодженим тією ж весною архітектурним витвором академіка Бекетова на Благовіщенській, 17. Необхідності запобігти впливу на нього погодних умов була присвячена одна з наших літніх публікацій, і місяць тому це було нарешті завершено: «8 лютого був, так би мовити, останній акорд проєкту “Врятувати Аполлона” – робіт з консервації будинку на вул. Благовіщенській, створеному архітектором О.М. Бекетовим. Як ви знаєте, після влучання в березні російської ракети, ця архітектурна перлина Харкова залишилася практично без даху. Тож вчора результат робіт разом з будівельниками оглянули представники Фонду родини Алчевських-Бекетових і виконавці авторського та технічного нагляду. Завдяки фінансовій підтримці наших донорів об’єкт нарешті законсервовано. Його накрито тимчасовим надійним дахом. Тепер будівля повинна висохнути, адже встигла за півроку добряче напитатися водою від атмосферних опадів. Через це гіпсова ліпнина, стелі та стіни зараз знаходяться в аварійному стані. Та у колишнього особняка купця Соколова тепер є великі шанси дочекатися реставрації і повернути собі первинну красу та велич», – повідомив на своїй Facebook-сторінці БФ Алчевських-Бекетових.
А от харківську широку публіку, готову до розлому клавіатур доводити свою любов до міста в усіх соцмережах, порятунок однієї з його візитівок чомусь зовсім не цікавить. Та й серед ультрапатріотичних міських новинних пабліків, нам так здається, ніхто про цю ситуацію не напише. Бо хазяям не сподобається.
Крім того, нагадаємо, що раніше “Асамблея” інформувала про те. як історичну будівлю харківського державного інституту з розробки систем управління для АЕС продали під забудову.
Також ми нещодавно розбирали в загальних рисах, що відомо про Генеральний план Харкова від Нормана Фостера, його сильні та слабкі сторони.
