Освітяни Ізюма скаржаться на борги по зарплаті та ліквідацію навчальних закладів замість їх відновлення

Освітяни Ізюма скаржаться на борги по зарплаті та ліквідацію навчальних закладів замість їх відновлення
Роботи з усунення наслідків перебування російських окупаційних військ на території Ізюмського ліцею № 2

Півроку вже минуло після деокупації одного з найбільш понівечених міст Харківщини. За словами заступника начальника місцевої військової адміністрації Володимира Мацокіна, якщо на той момент в Ізюмі жили 13 тисяч людей, нині тут їх 22 тисячі. Здебільшого люди мешкають у приватному секторі.

Майже одразу після повернення української влади, в перші дні жовтня, з’явилися свідчення, що педагогам не виплачують зарплати – більшість не отримували гроші з моменту окупації Ізюма навесні – та повідомили про простій з 25 лютого аж 16 вересня, хоча весь цей час вони навчали дітей дистанційно. Хоча в тому ж Ізюмському районі виплачували повністю, з усіма надбавками. Ілля Пунтусов, адмін Facebook-спільноти “Ізюм Нескорений”, 25 січня вже став бити на сполох:

“Маємо станом на зараз розпорядженя голови Ізюмської ВЦА щодо ліквідації навчальних закладів. Викладачка 1-ої гімназії підтверджує, що цей процес вже запущений. Жодних заяв від представників місцевої влади щодо процесу ліквідації, хоча б у вигляді постанов на сайті міської ради.
Як результат маємо закономірні наміри вирішувати без участі громади питання, які являють собою фундаментальний характер, а саме питання освіти. Який це матиме ефект, сподіваюсь, нікому пояснювати не треба. Тобто закономірні рішення від тих, хто зараз представляє та керує містом. Вочевидь, не у його інтересах. Розумію, що це можна намагатись пояснювати фінансовою недоцільністю, нераціональним використанням бюджетних коштів, яких у міському бюджеті з очевидних причин немає, і т.д. Але на усі фінансові питання, як показує 12-й місяць повномасштабної війни та її фінансової складової, знаходяться кошти (пошук донорів, програми рефінансування, міста побратими, донейти, волонтерські заручення, кредитування тощо). Я не готовий предметно дискутувати на фінансові питання, бо не вивчав це предметно. Це скоріш роздумовування в голос. І це ми не беремо до уваги найбільші освітні субвенції у Харківській області. Чи є можливість перенесення фізично навчального закладу у інше приміщення не відбудовуючи його? Чи існує хоча б у теорії можливість нормальної комунікації між владою та громадою, де мають доноситись усі необхідні і важливі меседжі?”

Тамара Кравченко з ліцею № 12 підтвердила ці відомості нашому журналісту. “На жаль, наша місцева влада кинула працівників освіти напризволяще. Остання виплата була 30 грудня за березень 2022 року. Більше ніяких виплат та компенсацій не було. Відповідь була: всі виплати повинна сплатити страна-агресор. За останні два тижні прийшли повідомлення про скорочення багатьох людей”. Це можна бачити на переданих Тамарою скриншотах.

Чому навчальні установи ліквідують саме зараз, а не, наприклад, після закінчення навчального року – невідомо. І для чого це потрібно, якщо видатків на утримання закладів (опалення, електроенергію, воду тощо) фактично і так немає? “Я взагалі не розумію доцільність цих “реорганізацій” саме зараз. Зробити все, щоб люди не повертатися у місто? До речі, у наказах, що гуляють мережею (наказів про ліквідацію 12-го і 2-го ліцею ми не бачили), ані слова не прописано про подальшу долю вчителів. Зараз їх звільняють, а потім вони повинні написати заяви на прийом на роботу вже в той ліцей, з яким зливають. І жодних коментарів від місцевої влади”, – обурюється Світлана Тертишна.

Дивимося за темою: В мерії Куп’янська батьки побилися з депутатами, а валківські медики вибили зарплату перекривши трасу.

***
***

Дивимося за темою: Харківська область в лідерах з розпродажу сільськогосподарської землі. До чого тут ціни на продукти?

Інші жінки також звертають увагу на те, що такі кроки ставлять хрест на майбутньому міста – адже ніхто не житиме там, де немає інфраструктури для підростаючого покоління:

“Нашому меру нічого не треба. Під час війни людей кинув, зараз поспішає набити собі кармани. Навіщо йому люди та наші діти? Правильно, головне – відновити свої магазини та Марс (розважальний центр, – Ред.), а подальше життя Ізюма його не цікавить”.

“Закривати жодного закладу не можна. Будівля, яка майже зруйнована, але є офіційно зареєстрована, може бути відбудована хоч через десять років. Вони можуть існувати як тимчасово не працюючі. І знайдуться з часом кошти. Все можливо відбудувати. Чи Україна зараз бідніша, ніж в 45-му році? Тоді відбудували і зараз відбудуємо. А якщо ці заклади перестануть існувати офіційно, то нові проекти новобудови вже буде майже нереально. Не можна дозволити їм робити з школами міста те, що влада зробила з сільськими”.

Схоже, позбутися навчальних закладів міськрада планувала вже давно – ще позаминулого року “Асамблея” повідомляла, що кожна п’ята школа Харківщини під загрозою закриття, але до повномасштабної війни “заходам економії” могли завадити акції протесту. “Люди в Ізюмі є. Маємо надію, що ізюмці консолідуються перед викликом відновлення, адже коли ми кажемо про стратегію Харкова і про виклики, які стоять перед нами, то в Ізюмі, як і в інших містах Слобожанщини, їх сміливо можна множити на два. Це фортеці, які мають набути нових сенсів, щоб утримати свої громади і змусити їх повернутися”, – говорить нам координатор урбаністичної ініціативи Kharkiv Loadstone Віктор Дворніков. Поки що ж виходить так, що “свої” владоможці добивають те, що не встигли розграбувати загарбники.

Наостанок нагодаємо про матеріал “Асамблеї” про те, як харківські чиновники продовжують забудовувати Лісопарк під шумок воєнних дій.

Крім того, вам може стати в нагоді наш розбір щодо того, чи можуть відключити комунальні послуги за неоплату під час війни.